Рос.   Укр.  

Дубовой Олександр Федорович - народний депутат України

Головна
Біографія
Новини
Регіональна діяльність
Позиція
Особиста сторінка
Публікації ЗМІ
Законотворча діяльність
Благодійність
Фотогалерея
Відео
Зворотній зв'язок
Контакти

Проект Закону про енергоефективність

Вноситься народними депутами України
Тітенком С.М., Пашинським С.В., Дубовим О.Ф., Шаго Є.П., Олійником В.С., Мармазовим Є.В.   

 

Закон УкраЇни

Про енергоефективність

________________________

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами, і спрямований на забезпечення їх ефективного використання та зменшення негативного впливу на  навколишнє природне середовище.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, що вживаються у цьому Законі, мають таке значення:

1) використання паливно-енергетичних ресурсів — дії, пов’язані з споживанням, виробництвом, переробкою, перетворенням, транспортуванням, зберіганням, розподілом, видобуванням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів;

2) державна експертиза з енергоефективності — установлення відповідності об’єктів експертизи вимогам нормативних документів з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та зменшення обсягів викидів шкідливих  речовин  у  навколишнє  природне середовище;

3) енергетичне маркування — зазначення за допомогою інформаційної етикетки рівня ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів (клас енергоефективності);

4) енергетичний аудит — незалежне обстеження з метою отримання достовірної інформації щодо споживання паливно-енергетичних ресурсів, виявлення можливостей для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та розроблення рекомендацій щодо їх реалізації;

5) енергетичний менеджмент — управлінська діяльність, спрямована на забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

6) енергозбереження — діяльність, спрямована на економне витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

7) енергоефективність —організаційна, наукова, практична, інформаційна діяльність, спрямована на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів;

8)  енергоефективні заходи (проекти) — заходи (проекти), спрямовані на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими способами їх використання та мінімізацію  витрат паливно-енергетичних ресурсів;

9) неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів —використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники енергоефективності, включаючи втрати зазначених ресурсів поза технологічними процесами;

10) нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів — визначення і затвердження в установленому порядку максимальної величини витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції, роботи, послуги (норма питомих витрат) для даного виду виробництва, технологічного процесу;

11) паливно-енергетичні ресурси — всі види палива та енергії, продукти їх переробки та перетворення, які використовуються або можуть бути використані в будь-якій сфері національної економіки;

12) показник енергоефективності — абсолютна або питома величина витрат паливно-енергетичних ресурсів, встановлена національними стандартами, а до введення в дію таких стандартів — технічними регламентами, паспортними даними обладнання, нормативами та нормами питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

13) сертифікат з енергоефективності  — виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів сертифікат, який підтверджує заяву про досягнення суб’єктами господарювання економії енергоносіїв у результаті здійснення заходів з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА у сфері  енергоефективності

Стаття 2. Державна політика у сфері енергоефективності

1. Метою державної політики у сфері енергоефективності є створення правових, економічних та соціальних умов для забезпечення максимально ефективного використання енергетичних ресурсів юридичними та фізичними особами.

2. Державна політика у сфері енергоефективності базується на таких принципах:

а) пріоритетності вимог енергоефективності при  здійсненні господарської,  управлінської або іншої діяльності,  повязаної  з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

б)здійснення державного  управління  у  сфері енергоефективності на основі застосування економічних, правових та організаційних заходів;

в) обовязковості  державної  експертизи з енергоефективності;

г) популяризації економічних, екологічних та соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;

д) встановлення відповідальності за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Державна політика у сфері енергоефективності реалізується шляхом створення системи нормативно-правових актів та нормативних документів у цій сфері, запровадження державного управління, встановлення контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх неефективне використання.

4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених законами України повноважень реалізують державну політику у сфері енергоефективності.

5. Державне управління у сфері енергоефективності здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у зазначеній сфері.

Стаття 3. Основні завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності

1. Основними завданнями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності є:

1) реалізація єдиної державної політики у сфері енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні;

2) забезпечення запровадження на всій території України єдиної форми звітності щодо використання паливно-енергетичних ресурсів;

3) забезпечення функціонування єдиної системи контрою за ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві та зменшенням обсягів викидів, спричинених їх неефективним використанням;

4) організація і проведення державної експертизи з енергоефективності;

5) організація обов’язкового навчання і проведення атестації посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

6) розроблення єдиної системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

7) здійснення заходів щодо стимулювання енергоефективності, у тому числі через кредитні установи, інвестиційні фонди тощо;

8) здійснення розгляду та погодження проектів, які реалізуються відповідно до положень Кіотського протоколу, інвестиційних та інноваційних проектів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

9) створення та забезпечення функціонування  системи енергетичного аудиту.

2. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності, прийняті в межах його повноважень, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 4. Повноваження органів виконавчої влади у сфері енергоефективності

1. До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері енергоефективності належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з питань енергоефективності у відповідній галузі, здійснення контролю за виконанням таких програм;

3) розроблення та впровадження національних і галузевих стандартів у сфері енергоефективності;

4) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки;

5) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива у відповідних  галузях національної економіки.

2. До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері  ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у відповідних регіонах згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з енергоефективності у відповідному регіоні, виконання таких програм;

3) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання  у відповідному регіоні відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності належить:

1) затвердження цільових програм з енергоефективності у відповідних регіонах, здійснення контролю за виконанням таких програм;

2) створення умов для збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

3) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 6. Державний контроль у сфері енергоефективності

1. Державний контроль за енергоефективністю здійснює Державна інспекція з енергозбереження, яка діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Зазначений контроль спрямований на забезпечення виконання вимог законодавства з питань енергоефективності, зокрема щодо:

1) обов’язковості обліку паливно-енергетичних ресурсів;

2)  виконання державних, галузевих та регіональних програм з енергоефективності;

3) забезпечення досягнення показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

4) енергетичного маркування;

5) впровадження енергетичного менеджменту;

6) дотримання порядку проведення енергетичного аудиту;

7) обов’язковості проведення державної експертизи з енергоефективності.

2. Державному контролю у сфері ефективного використання паливно- енергетичних ресурсів підлягають всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

3. Державний контроль у сфері енергоефективності здійснюється відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

 

 

Розділ III
МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ енергоефективності

Стаття 7. Облік паливно-енергетичних ресурсів

1. Паливно-енергетичні  ресурси в процесі їх використання підлягають обов’язковому обліку. Порядок здійснення обліку паливно-енергетичних ресурсів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Національні стандарти та технічні регламенти у сфері енергоефективності

1. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері енергоефективності та  встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище розробляються в установленому законодавством порядку.

2. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері  енергоефективності, відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів палива та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище підлягають погодженню з спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Національні стандарти у сфері енергоефективності та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище є обов’язковими для виконання з моменту їх реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

4. Продукція, процеси та послуги повинні відповідати вимогам технічних регламентів у сфері енергоефективності.

Стаття  9. Нормування у сфері енергоефективності

1. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до створення єдиної системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

Після введення в дію національного стандарту щодо встановлення показників енергоефективності конкретного технологічного процесу виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) нормування щодо нього не застосовується.

Базовий перелік національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) визначається спеціально уповноваженим органом   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

2. Спеціально уповноважений орган   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, перехід від застосування системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів до застосування системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та забезпечує функціонування такої системи.

Стаття 10. Енергетичне маркування

1. Енергетичне маркування застосовується з метою зазначення достовірної інформації про клас енергоефективності технологій, продукції, матеріалів, обладнання, будівель, споруд (далі - товари).

2. Енергетичному маркуванню підлягають товари, які виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України.

3. Виробники товарів застосовують енергетичне маркування шляхом розміщення на товарах інформації про клас енергоефективності відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

4. Державна інспекція з енергозбереження здійснює державний контроль за достовірністю інформації про клас енергоефективності встановлений виробниками товарів відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

5. У разі виявлення невідповідності інформації про клас енергоефективності фактичним показникам енергоефективності товарів виробник сплачує економічні санкції відповідно до статті 21 цього Закону.

6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує постійне інформування споживачів щодо достовірності інформації про клас енергоефективності товарів.

Стаття 11. Державна експертиза з енергоефективності

1. Державна експертиза з енергоефективності проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Позитивний висновок державної експертизи з енергоефективності є обов’язковим для реалізації інвестиційних, інноваційних проектів, інших проектів з будівництва, реконструкції, модернізації, які пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів, створення нової  енергоємної техніки, технологій, енергоємних матеріалів.

3. До проведення державної експертизи з енергоефективності можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші підприємства, установи та організації, а також експерти.

4. Перелік об’єктів, які підлягають обов’язковій державній експертизі з енергоефективності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Енергетичний менеджмент

1. Енергетичний менеджмент обов’язковий на підприємствах з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів понад одну тисячу тон умовного палива.

2. Система енергетичного менеджменту включає в себе проведення аналізу використання паливно-енергетичних ресурсів та оцінки енергетичної ефективності процесів виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), визначення резервів і розроблення та здійснення заходів щодо її підвищення, складення перспективних планів, а також стимулювання, інформування та навчання персоналу з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Система енергетичного менеджменту підприємств, установ та організацій створюється згідно з національними стандартами у сфері енергоефективності.

4. Підприємства, установи та організації, які запровадили систему енергетичного менеджменту, атестовану в порядку встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, строком на п’ять років не підлягають плановим перевіркам Державної інспекції з енергозбереження.

Стаття 13. Енергетичний аудит

1. Енергетичний аудит може проводитись в обов’язковому порядку або за ініціативи суб’єкта господарювання.

2. Проведення енергетичного аудиту обов’язкове для:

суб’єктів природних монополій;

суб’єктів господарювання, яким надається державна підтримка за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

суб’єктів господарювання частка державної власності у статному фонді, яких становить більше п’ятдесяти відсотків та річне споживання паливно-енергетичних ресурсів на яких перевищує одну тисячу тонн умовного палива;

підприємств, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Інші випадки проведення обов’язкового енергетичного аудиту встановлюються законом.

3. Висновок енергетичного аудиту в порядку, встановленому законом, за юридичною силою може бути прирівняний до висновків органів державного контролю.

Стаття 14. Державні цільові програми у сфері енергоефективності

1. Для провадження ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергоефективності розробляються та приймаються загальнодержавні та інші програми.

Розроблення проектів державних цільових програм у сфері енергоефективності здійснюється в установленому порядку.

Стаття 15. Освіта і виховання у сфері енергоефективності

1. Виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження.

2. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів, повинні проходити обов’язкове навчання щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом з реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Навчальні заклади включають до навчальних програм відповідні курси з питань енергоефективності.

Стаття 16. Наукові дослідження

1. Держава забезпечує створення умов для проведення систематичних комплексних досліджень у сфері енергоефективності.

2. Пріоритетними напрямами наукових досліджень у сфері енергоефективності є:

збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

впровадження енергоефективних технологій, матеріалів та обладнання;

створення системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

зменшення обсягів викидів, спричинених неефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів;

удосконалення існуючих та створення нових механізмів забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 17. Угоди та поширення інформації у сфері енергоефективності

1. Держава заохочує укладення добровільних угод з суб’єктами господарювання щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та застосування сертифікатів з енергоефективності, які надаються на підтвердження досягнутих суб’єктами господарювання показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

Порядок укладення угод у сфері енергоефективності із суб’єктами господарювання та застосування сертифікатів з енергоефективності визначає Кабінет Міністрів України.

2. Держава забезпечує створення умов для поширення інформації щодо механізму підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та популяризації переваг енергоефективності.

Розділ IV

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
енергоефективності

Стаття 18. Джерела фінансування заходів із забезпечення енергоефективності

1. Фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного і місцевих бюджетів та інших джерел.

Стаття 19. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності

1. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності здійснюється шляхом:

надання безповоротної допомоги фізичним особам на встановлення енергоефективного обладнання, кредитування фізичних осіб на реалізацію енергоефективних заходів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

компенсації відсотків за банківськими кредитами, наданими суб’єктам господарювання для здійснення заходів з підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють та використовують відновлювані джерела енергії та альтернативні види палива в порядку встановленому законодавством;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють на території України енергоефективну продукцію, обладнання, матеріали, в порядку встановленому законодавством.

Стаття 20. Державний фонд енергоефективності

1. Для фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів формується Державний фонд енергоефективності у складі Державного бюджету України за рахунок:

п’яти відсотків коштів, отриманих як збори за спеціальне використання природних ресурсів;

двох відсотків коштів, отриманих як рентна плата за транспортування природного газу, нафти та нафтопродуктів територією України;

коштів, отриманих від сплати штрафів за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

коштів, отриманих від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів;

коштів, отриманих від оплати послуг спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності з видачі документів дозвільного характеру;

коштів, отриманих від сплати економічних санкцій у сфері енергоефективності;

добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

2. Головним розпорядником коштів Державного фонду енергоефективності є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Положення про Державний фонд енергоефективності затверджує Кабінет Міністрів України.

Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ енергоефективності

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

1. За порушення вимог цього Закону адміністративну та цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку несуть особи, винні в:

неефективному використанні паливно-енергетичних ресурсів та перевищенням обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

недотриманні вимог щодо обов’язковості проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

ухиленні від виконання або несвоєчасному виконанні рішень та приписів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері.

2. Юридичні та фізичні особи повинні відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства з питань енергоефективності, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 22. Економічні санкції у сфері енергоефективності

1. За неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів або перевищення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, суб’єкти господарювання сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції в розмірі подвійної вартості неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів.

2. До обсягу неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів, за який нараховуються економічні санкції, не включаються паливно-енергетичні ресурси, вироблені з відновлюваних видів палива та енергії і вторинних паливно-енергетичних ресурсів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. За розміщення недостовірної інформації щодо класу енергоефективності товарів, виробники (імпортери) цих товарів сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції у розмірі вартості цих товарів, реалізованих  на митній території України.

4. Порядок застосування економічних санкцій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ енергоефективності

Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності

1. Метою міжнародного співробітництва у сфері енергоефективності є поширення світового досвіду роботи у цій сфері.

2. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності здійснюється шляхом:

участі в роботі міжнародних організацій;

участі у реалізації міжнародних проектів, пов’язаних із забезпеченням ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

укладення міжнародних договорів;

гармонізації технічних регламентів та національних стандартів, норм і нормативів з міжнародними стандартами, рекомендаціями і правилами щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті  20 цього Закону та пункту 2 Прикінцевих положень, які набирають чинності з початку нового бюджетного року.

2. Пункт 7.21. статті  7 Закону  України  «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості  Верховної  Ради  України,1997 р., N 27, ст. 181; з наступними змінами) викласти у такій редакції:

     «7.21. До 1 січня 2020 року звільняється від оподаткування:

     7.21.1. Прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території  України  таких  видів  товарів  власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України:

     устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії та альтернативних видах палива;

     енергоефективне обладнання, матеріал та вироби, експлуатація яких забезпечує економію та ефективне  використання паливно-енергетичних ресурсів;

     засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

     устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

     Суми коштів,  вивільнених у  звязку  з  наданням  податкової пільги,  спрямовуються  платником  податку  на  збільшення обсягів виробництва.  У  разі  порушення  цільового  використання   коштів платник податку зобовязаний визначити прибуток, неоподаткований у звязку з наданням  податкової  пільги,  та  оподаткувати  його  у поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, що визначені законодавством України.

     7.21.2. Прибуток  підприємств, що  включені до Державного реєстру   енергоефективних підприємств, але в сумі не більш як  50 відсотків суми прибутку, що підлягає оподаткуванню.

     До Державного реєстру енергоефективних підприємств включаються підприємства,  установи,  організації, які уклали з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України,  добровільну угоду щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та зменшення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 Ведення Державного реєстру енергоефективних підприємств здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Порядок включення підприємств до Державного  реєстру енергоефективних підприємств затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.»

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про енергозбереження» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 30, ст. 283; 2005 р., № 20, ст. 278; 2006 р., № 15, ст. 126, № 22, ст. 199; 2007 р., № 23, ст. 301, № 34, ст. 444).

4. Законодавчі акти до приведення у відповідність з нормами цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України:

 у тримісячний строк після набуття чинності  цим Законом забезпечити прийняття рішень Кабінету Міністрів України, передбачених цим Законом та приведення власних актів у відповідність до цього Закону;

у шестимісячний строк після набуття чинності цим Законом забезпечити створення системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;

до 1 січня 2013 року забезпечити створення базової системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 

Вноситься народними депутами України
Тітенком С.М., Пашинським С.В., Дубовим О.Ф., Шаго Є.П., Олійником В.С., Мармазовим Є.В.    

 

 

Закон УкраЇни

Про енергоефективність 

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами, і спрямований на забезпечення їх ефективного використання та зменшення негативного впливу на  навколишнє природне середовище.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, що вживаються у цьому Законі, мають таке значення:

1) використання паливно-енергетичних ресурсів — дії, пов’язані з споживанням, виробництвом, переробкою, перетворенням, транспортуванням, зберіганням, розподілом, видобуванням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів;

2) державна експертиза з енергоефективності — установлення відповідності об’єктів експертизи вимогам нормативних документів з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та зменшення обсягів викидів шкідливих  речовин  у  навколишнє  природне середовище;

3) енергетичне маркування — зазначення за допомогою інформаційної етикетки рівня ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів (клас енергоефективності);

4) енергетичний аудит — незалежне обстеження з метою отримання достовірної інформації щодо споживання паливно-енергетичних ресурсів, виявлення можливостей для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та розроблення рекомендацій щодо їх реалізації;

5) енергетичний менеджмент — управлінська діяльність, спрямована на забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

6) енергозбереження — діяльність, спрямована на економне витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

7) енергоефективність —організаційна, наукова, практична, інформаційна діяльність, спрямована на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів;

8)  енергоефективні заходи (проекти) — заходи (проекти), спрямовані на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими способами їх використання та мінімізацію  витрат паливно-енергетичних ресурсів;

9) неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів —використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники енергоефективності, включаючи втрати зазначених ресурсів поза технологічними процесами;

10) нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів — визначення і затвердження в установленому порядку максимальної величини витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції, роботи, послуги (норма питомих витрат) для даного виду виробництва, технологічного процесу;

11) паливно-енергетичні ресурси — всі види палива та енергії, продукти їх переробки та перетворення, які використовуються або можуть бути використані в будь-якій сфері національної економіки;

12) показник енергоефективності — абсолютна або питома величина витрат паливно-енергетичних ресурсів, встановлена національними стандартами, а до введення в дію таких стандартів — технічними регламентами, паспортними даними обладнання, нормативами та нормами питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

13) сертифікат з енергоефективності  — виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів сертифікат, який підтверджує заяву про досягнення суб’єктами господарювання економії енергоносіїв у результаті здійснення заходів з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА у сфері  енергоефективності

Стаття 2. Державна політика у сфері енергоефективності

1. Метою державної політики у сфері енергоефективності є створення правових, економічних та соціальних умов для забезпечення максимально ефективного використання енергетичних ресурсів юридичними та фізичними особами.

2. Державна політика у сфері енергоефективності базується на таких принципах:

а) пріоритетності вимог енергоефективності при  здійсненні господарської,  управлінської або іншої діяльності,  повязаної  з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

б)здійснення державного  управління  у  сфері енергоефективності на основі застосування економічних, правових та організаційних заходів;

в) обовязковості  державної  експертизи з енергоефективності;

г) популяризації економічних, екологічних та соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;

д) встановлення відповідальності за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Державна політика у сфері енергоефективності реалізується шляхом створення системи нормативно-правових актів та нормативних документів у цій сфері, запровадження державного управління, встановлення контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх неефективне використання.

4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених законами України повноважень реалізують державну політику у сфері енергоефективності.

5. Державне управління у сфері енергоефективності здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у зазначеній сфері.

Стаття 3. Основні завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності

1. Основними завданнями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності є:

1) реалізація єдиної державної політики у сфері енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні;

2) забезпечення запровадження на всій території України єдиної форми звітності щодо використання паливно-енергетичних ресурсів;

3) забезпечення функціонування єдиної системи контрою за ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві та зменшенням обсягів викидів, спричинених їх неефективним використанням;

4) організація і проведення державної експертизи з енергоефективності;

5) організація обов’язкового навчання і проведення атестації посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

6) розроблення єдиної системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

7) здійснення заходів щодо стимулювання енергоефективності, у тому числі через кредитні установи, інвестиційні фонди тощо;

8) здійснення розгляду та погодження проектів, які реалізуються відповідно до положень Кіотського протоколу, інвестиційних та інноваційних проектів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

9) створення та забезпечення функціонування  системи енергетичного аудиту.

2. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності, прийняті в межах його повноважень, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 4. Повноваження органів виконавчої влади у сфері енергоефективності

1. До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері енергоефективності належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з питань енергоефективності у відповідній галузі, здійснення контролю за виконанням таких програм;

3) розроблення та впровадження національних і галузевих стандартів у сфері енергоефективності;

4) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки;

5) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива у відповідних  галузях національної економіки.

2. До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері  ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у відповідних регіонах згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з енергоефективності у відповідному регіоні, виконання таких програм;

3) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання  у відповідному регіоні відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності належить:

1) затвердження цільових програм з енергоефективності у відповідних регіонах, здійснення контролю за виконанням таких програм;

2) створення умов для збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

3) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 6. Державний контроль у сфері енергоефективності

1. Державний контроль за енергоефективністю здійснює Державна інспекція з енергозбереження, яка діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Зазначений контроль спрямований на забезпечення виконання вимог законодавства з питань енергоефективності, зокрема щодо:

1) обов’язковості обліку паливно-енергетичних ресурсів;

2)  виконання державних, галузевих та регіональних програм з енергоефективності;

3) забезпечення досягнення показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

4) енергетичного маркування;

5) впровадження енергетичного менеджменту;

6) дотримання порядку проведення енергетичного аудиту;

7) обов’язковості проведення державної експертизи з енергоефективності.

2. Державному контролю у сфері ефективного використання паливно- енергетичних ресурсів підлягають всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

3. Державний контроль у сфері енергоефективності здійснюється відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

 

 

Розділ III
МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ енергоефективності

Стаття 7. Облік паливно-енергетичних ресурсів

1. Паливно-енергетичні  ресурси в процесі їх використання підлягають обов’язковому обліку. Порядок здійснення обліку паливно-енергетичних ресурсів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Національні стандарти та технічні регламенти у сфері енергоефективності

1. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері енергоефективності та  встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище розробляються в установленому законодавством порядку.

2. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері  енергоефективності, відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів палива та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище підлягають погодженню з спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Національні стандарти у сфері енергоефективності та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище є обов’язковими для виконання з моменту їх реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

4. Продукція, процеси та послуги повинні відповідати вимогам технічних регламентів у сфері енергоефективності.

Стаття  9. Нормування у сфері енергоефективності

1. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до створення єдиної системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

Після введення в дію національного стандарту щодо встановлення показників енергоефективності конкретного технологічного процесу виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) нормування щодо нього не застосовується.

Базовий перелік національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) визначається спеціально уповноваженим органом   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

2. Спеціально уповноважений орган   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, перехід від застосування системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів до застосування системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та забезпечує функціонування такої системи.

Стаття 10. Енергетичне маркування

1. Енергетичне маркування застосовується з метою зазначення достовірної інформації про клас енергоефективності технологій, продукції, матеріалів, обладнання, будівель, споруд (далі - товари).

2. Енергетичному маркуванню підлягають товари, які виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України.

3. Виробники товарів застосовують енергетичне маркування шляхом розміщення на товарах інформації про клас енергоефективності відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

4. Державна інспекція з енергозбереження здійснює державний контроль за достовірністю інформації про клас енергоефективності встановлений виробниками товарів відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

5. У разі виявлення невідповідності інформації про клас енергоефективності фактичним показникам енергоефективності товарів виробник сплачує економічні санкції відповідно до статті 21 цього Закону.

6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує постійне інформування споживачів щодо достовірності інформації про клас енергоефективності товарів.

Стаття 11. Державна експертиза з енергоефективності

1. Державна експертиза з енергоефективності проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Позитивний висновок державної експертизи з енергоефективності є обов’язковим для реалізації інвестиційних, інноваційних проектів, інших проектів з будівництва, реконструкції, модернізації, які пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів, створення нової  енергоємної техніки, технологій, енергоємних матеріалів.

3. До проведення державної експертизи з енергоефективності можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші підприємства, установи та організації, а також експерти.

4. Перелік об’єктів, які підлягають обов’язковій державній експертизі з енергоефективності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Енергетичний менеджмент

1. Енергетичний менеджмент обов’язковий на підприємствах з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів понад одну тисячу тон умовного палива.

2. Система енергетичного менеджменту включає в себе проведення аналізу використання паливно-енергетичних ресурсів та оцінки енергетичної ефективності процесів виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), визначення резервів і розроблення та здійснення заходів щодо її підвищення, складення перспективних планів, а також стимулювання, інформування та навчання персоналу з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Система енергетичного менеджменту підприємств, установ та організацій створюється згідно з національними стандартами у сфері енергоефективності.

4. Підприємства, установи та організації, які запровадили систему енергетичного менеджменту, атестовану в порядку встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, строком на п’ять років не підлягають плановим перевіркам Державної інспекції з енергозбереження.

Стаття 13. Енергетичний аудит

1. Енергетичний аудит може проводитись в обов’язковому порядку або за ініціативи суб’єкта господарювання.

2. Проведення енергетичного аудиту обов’язкове для:

суб’єктів природних монополій;

суб’єктів господарювання, яким надається державна підтримка за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

суб’єктів господарювання частка державної власності у статному фонді, яких становить більше п’ятдесяти відсотків та річне споживання паливно-енергетичних ресурсів на яких перевищує одну тисячу тонн умовного палива;

підприємств, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Інші випадки проведення обов’язкового енергетичного аудиту встановлюються законом.

3. Висновок енергетичного аудиту в порядку, встановленому законом, за юридичною силою може бути прирівняний до висновків органів державного контролю.

Стаття 14. Державні цільові програми у сфері енергоефективності

1. Для провадження ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергоефективності розробляються та приймаються загальнодержавні та інші програми.

Розроблення проектів державних цільових програм у сфері енергоефективності здійснюється в установленому порядку.

Стаття 15. Освіта і виховання у сфері енергоефективності

1. Виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження.

2. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів, повинні проходити обов’язкове навчання щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом з реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Навчальні заклади включають до навчальних програм відповідні курси з питань енергоефективності.

Стаття 16. Наукові дослідження

1. Держава забезпечує створення умов для проведення систематичних комплексних досліджень у сфері енергоефективності.

2. Пріоритетними напрямами наукових досліджень у сфері енергоефективності є:

збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

впровадження енергоефективних технологій, матеріалів та обладнання;

створення системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

зменшення обсягів викидів, спричинених неефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів;

удосконалення існуючих та створення нових механізмів забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 17. Угоди та поширення інформації у сфері енергоефективності

1. Держава заохочує укладення добровільних угод з суб’єктами господарювання щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та застосування сертифікатів з енергоефективності, які надаються на підтвердження досягнутих суб’єктами господарювання показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

Порядок укладення угод у сфері енергоефективності із суб’єктами господарювання та застосування сертифікатів з енергоефективності визначає Кабінет Міністрів України.

2. Держава забезпечує створення умов для поширення інформації щодо механізму підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та популяризації переваг енергоефективності.

Розділ IV

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
енергоефективності

Стаття 18. Джерела фінансування заходів із забезпечення енергоефективності

1. Фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного і місцевих бюджетів та інших джерел.

Стаття 19. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності

1. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності здійснюється шляхом:

надання безповоротної допомоги фізичним особам на встановлення енергоефективного обладнання, кредитування фізичних осіб на реалізацію енергоефективних заходів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

компенсації відсотків за банківськими кредитами, наданими суб’єктам господарювання для здійснення заходів з підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють та використовують відновлювані джерела енергії та альтернативні види палива в порядку встановленому законодавством;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють на території України енергоефективну продукцію, обладнання, матеріали, в порядку встановленому законодавством.

Стаття 20. Державний фонд енергоефективності

1. Для фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів формується Державний фонд енергоефективності у складі Державного бюджету України за рахунок:

п’яти відсотків коштів, отриманих як збори за спеціальне використання природних ресурсів;

двох відсотків коштів, отриманих як рентна плата за транспортування природного газу, нафти та нафтопродуктів територією України;

коштів, отриманих від сплати штрафів за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

коштів, отриманих від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів;

коштів, отриманих від оплати послуг спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності з видачі документів дозвільного характеру;

коштів, отриманих від сплати економічних санкцій у сфері енергоефективності;

добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

2. Головним розпорядником коштів Державного фонду енергоефективності є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Положення про Державний фонд енергоефективності затверджує Кабінет Міністрів України.

Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ енергоефективності

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

1. За порушення вимог цього Закону адміністративну та цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку несуть особи, винні в:

неефективному використанні паливно-енергетичних ресурсів та перевищенням обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

недотриманні вимог щодо обов’язковості проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

ухиленні від виконання або несвоєчасному виконанні рішень та приписів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері.

2. Юридичні та фізичні особи повинні відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства з питань енергоефективності, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 22. Економічні санкції у сфері енергоефективності

1. За неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів або перевищення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, суб’єкти господарювання сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції в розмірі подвійної вартості неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів.

2. До обсягу неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів, за який нараховуються економічні санкції, не включаються паливно-енергетичні ресурси, вироблені з відновлюваних видів палива та енергії і вторинних паливно-енергетичних ресурсів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. За розміщення недостовірної інформації щодо класу енергоефективності товарів, виробники (імпортери) цих товарів сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції у розмірі вартості цих товарів, реалізованих  на митній території України.

4. Порядок застосування економічних санкцій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ енергоефективності

Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності

1. Метою міжнародного співробітництва у сфері енергоефективності є поширення світового досвіду роботи у цій сфері.

2. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності здійснюється шляхом:

участі в роботі міжнародних організацій;

участі у реалізації міжнародних проектів, пов’язаних із забезпеченням ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

укладення міжнародних договорів;

гармонізації технічних регламентів та національних стандартів, норм і нормативів з міжнародними стандартами, рекомендаціями і правилами щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті  20 цього Закону та пункту 2 Прикінцевих положень, які набирають чинності з початку нового бюджетного року.

2. Пункт 7.21. статті  7 Закону  України  «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості  Верховної  Ради  України,1997 р., N 27, ст. 181; з наступними змінами) викласти у такій редакції:

     «7.21. До 1 січня 2020 року звільняється від оподаткування:

     7.21.1. Прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території  України  таких  видів  товарів  власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України:

     устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії та альтернативних видах палива;

     енергоефективне обладнання, матеріал та вироби, експлуатація яких забезпечує економію та ефективне  використання паливно-енергетичних ресурсів;

     засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

     устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

     Суми коштів,  вивільнених у  звязку  з  наданням  податкової пільги,  спрямовуються  платником  податку  на  збільшення обсягів виробництва.  У  разі  порушення  цільового  використання   коштів платник податку зобовязаний визначити прибуток, неоподаткований у звязку з наданням  податкової  пільги,  та  оподаткувати  його  у поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, що визначені законодавством України.

     7.21.2. Прибуток  підприємств, що  включені до Державного реєстру   енергоефективних підприємств, але в сумі не більш як  50 відсотків суми прибутку, що підлягає оподаткуванню.

     До Державного реєстру енергоефективних підприємств включаються підприємства,  установи,  організації, які уклали з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України,  добровільну угоду щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та зменшення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 Ведення Державного реєстру енергоефективних підприємств здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Порядок включення підприємств до Державного  реєстру енергоефективних підприємств затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.»

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про енергозбереження» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 30, ст. 283; 2005 р., № 20, ст. 278; 2006 р., № 15, ст. 126, № 22, ст. 199; 2007 р., № 23, ст. 301, № 34, ст. 444).

4. Законодавчі акти до приведення у відповідність з нормами цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України:

 у тримісячний строк після набуття чинності  цим Законом забезпечити прийняття рішень Кабінету Міністрів України, передбачених цим Законом та приведення власних актів у відповідність до цього Закону;

у шестимісячний строк після набуття чинності цим Законом забезпечити створення системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;

до 1 січня 2013 року забезпечити створення базової системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 

Вноситься народними депутами України
Тітенком С.М., Пашинським С.В., Дубовим О.Ф., Шаго Є.П., Олійником В.С., Мармазовим Є.В.   

 

Закон УкраЇни

Про енергоефективність

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами, і спрямований на забезпечення їх ефективного використання та зменшення негативного впливу на  навколишнє природне середовище.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, що вживаються у цьому Законі, мають таке значення:

1) використання паливно-енергетичних ресурсів — дії, пов’язані з споживанням, виробництвом, переробкою, перетворенням, транспортуванням, зберіганням, розподілом, видобуванням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів;

2) державна експертиза з енергоефективності — установлення відповідності об’єктів експертизи вимогам нормативних документів з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та зменшення обсягів викидів шкідливих  речовин  у  навколишнє  природне середовище;

3) енергетичне маркування — зазначення за допомогою інформаційної етикетки рівня ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів (клас енергоефективності);

4) енергетичний аудит — незалежне обстеження з метою отримання достовірної інформації щодо споживання паливно-енергетичних ресурсів, виявлення можливостей для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та розроблення рекомендацій щодо їх реалізації;

5) енергетичний менеджмент — управлінська діяльність, спрямована на забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

6) енергозбереження — діяльність, спрямована на економне витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

7) енергоефективність —організаційна, наукова, практична, інформаційна діяльність, спрямована на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів;

8)  енергоефективні заходи (проекти) — заходи (проекти), спрямовані на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими способами їх використання та мінімізацію  витрат паливно-енергетичних ресурсів;

9) неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів —використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники енергоефективності, включаючи втрати зазначених ресурсів поза технологічними процесами;

10) нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів — визначення і затвердження в установленому порядку максимальної величини витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції, роботи, послуги (норма питомих витрат) для даного виду виробництва, технологічного процесу;

11) паливно-енергетичні ресурси — всі види палива та енергії, продукти їх переробки та перетворення, які використовуються або можуть бути використані в будь-якій сфері національної економіки;

12) показник енергоефективності — абсолютна або питома величина витрат паливно-енергетичних ресурсів, встановлена національними стандартами, а до введення в дію таких стандартів — технічними регламентами, паспортними даними обладнання, нормативами та нормами питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

13) сертифікат з енергоефективності  — виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів сертифікат, який підтверджує заяву про досягнення суб’єктами господарювання економії енергоносіїв у результаті здійснення заходів з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА у сфері  енергоефективності

Стаття 2. Державна політика у сфері енергоефективності

1. Метою державної політики у сфері енергоефективності є створення правових, економічних та соціальних умов для забезпечення максимально ефективного використання енергетичних ресурсів юридичними та фізичними особами.

2. Державна політика у сфері енергоефективності базується на таких принципах:

а) пріоритетності вимог енергоефективності при  здійсненні господарської,  управлінської або іншої діяльності,  повязаної  з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

б)здійснення державного  управління  у  сфері енергоефективності на основі застосування економічних, правових та організаційних заходів;

в) обовязковості  державної  експертизи з енергоефективності;

г) популяризації економічних, екологічних та соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;

д) встановлення відповідальності за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Державна політика у сфері енергоефективності реалізується шляхом створення системи нормативно-правових актів та нормативних документів у цій сфері, запровадження державного управління, встановлення контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх неефективне використання.

4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених законами України повноважень реалізують державну політику у сфері енергоефективності.

5. Державне управління у сфері енергоефективності здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у зазначеній сфері.

Стаття 3. Основні завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності

1. Основними завданнями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності є:

1) реалізація єдиної державної політики у сфері енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні;

2) забезпечення запровадження на всій території України єдиної форми звітності щодо використання паливно-енергетичних ресурсів;

3) забезпечення функціонування єдиної системи контрою за ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві та зменшенням обсягів викидів, спричинених їх неефективним використанням;

4) організація і проведення державної експертизи з енергоефективності;

5) організація обов’язкового навчання і проведення атестації посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів;

6) розроблення єдиної системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

7) здійснення заходів щодо стимулювання енергоефективності, у тому числі через кредитні установи, інвестиційні фонди тощо;

8) здійснення розгляду та погодження проектів, які реалізуються відповідно до положень Кіотського протоколу, інвестиційних та інноваційних проектів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

9) створення та забезпечення функціонування  системи енергетичного аудиту.

2. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності, прийняті в межах його повноважень, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 4. Повноваження органів виконавчої влади у сфері енергоефективності

1. До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері енергоефективності належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з питань енергоефективності у відповідній галузі, здійснення контролю за виконанням таких програм;

3) розроблення та впровадження національних і галузевих стандартів у сфері енергоефективності;

4) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки;

5) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива у відповідних  галузях національної економіки.

2. До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері  ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів належить:

1) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у відповідних регіонах згідно з принципами державної політики у цій сфері;

2) розроблення проектів цільових програм з енергоефективності у відповідному регіоні, виконання таких програм;

3) здійснення заходів щодо збільшення обсягів використання  у відповідному регіоні відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері енергоефективності належить:

1) затвердження цільових програм з енергоефективності у відповідних регіонах, здійснення контролю за виконанням таких програм;

2) створення умов для збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

3) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 6. Державний контроль у сфері енергоефективності

1. Державний контроль за енергоефективністю здійснює Державна інспекція з енергозбереження, яка діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Зазначений контроль спрямований на забезпечення виконання вимог законодавства з питань енергоефективності, зокрема щодо:

1) обов’язковості обліку паливно-енергетичних ресурсів;

2)  виконання державних, галузевих та регіональних програм з енергоефективності;

3) забезпечення досягнення показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

4) енергетичного маркування;

5) впровадження енергетичного менеджменту;

6) дотримання порядку проведення енергетичного аудиту;

7) обов’язковості проведення державної експертизи з енергоефективності.

2. Державному контролю у сфері ефективного використання паливно- енергетичних ресурсів підлягають всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

3. Державний контроль у сфері енергоефективності здійснюється відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

 

 

Розділ III
МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ енергоефективності

Стаття 7. Облік паливно-енергетичних ресурсів

1. Паливно-енергетичні  ресурси в процесі їх використання підлягають обов’язковому обліку. Порядок здійснення обліку паливно-енергетичних ресурсів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Національні стандарти та технічні регламенти у сфері енергоефективності

1. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері енергоефективності та  встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище розробляються в установленому законодавством порядку.

2. Національні стандарти і технічні регламенти у сфері  енергоефективності, відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів палива та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у  навколишнє  природне середовище підлягають погодженню з спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Національні стандарти у сфері енергоефективності та встановлення граничних обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище є обов’язковими для виконання з моменту їх реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

4. Продукція, процеси та послуги повинні відповідати вимогам технічних регламентів у сфері енергоефективності.

Стаття  9. Нормування у сфері енергоефективності

1. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до створення єдиної системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

Після введення в дію національного стандарту щодо встановлення показників енергоефективності конкретного технологічного процесу виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) нормування щодо нього не застосовується.

Базовий перелік національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) визначається спеціально уповноваженим органом   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

2. Спеціально уповноважений орган   виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, перехід від застосування системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів до застосування системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та забезпечує функціонування такої системи.

Стаття 10. Енергетичне маркування

1. Енергетичне маркування застосовується з метою зазначення достовірної інформації про клас енергоефективності технологій, продукції, матеріалів, обладнання, будівель, споруд (далі - товари).

2. Енергетичному маркуванню підлягають товари, які виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України.

3. Виробники товарів застосовують енергетичне маркування шляхом розміщення на товарах інформації про клас енергоефективності відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

4. Державна інспекція з енергозбереження здійснює державний контроль за достовірністю інформації про клас енергоефективності встановлений виробниками товарів відповідно до чинних національних стандартів у сфері енергоефективності.

5. У разі виявлення невідповідності інформації про клас енергоефективності фактичним показникам енергоефективності товарів виробник сплачує економічні санкції відповідно до статті 21 цього Закону.

6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності забезпечує постійне інформування споживачів щодо достовірності інформації про клас енергоефективності товарів.

Стаття 11. Державна експертиза з енергоефективності

1. Державна експертиза з енергоефективності проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Позитивний висновок державної експертизи з енергоефективності є обов’язковим для реалізації інвестиційних, інноваційних проектів, інших проектів з будівництва, реконструкції, модернізації, які пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів, створення нової  енергоємної техніки, технологій, енергоємних матеріалів.

3. До проведення державної експертизи з енергоефективності можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші підприємства, установи та організації, а також експерти.

4. Перелік об’єктів, які підлягають обов’язковій державній експертизі з енергоефективності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Енергетичний менеджмент

1. Енергетичний менеджмент обов’язковий на підприємствах з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів понад одну тисячу тон умовного палива.

2. Система енергетичного менеджменту включає в себе проведення аналізу використання паливно-енергетичних ресурсів та оцінки енергетичної ефективності процесів виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), визначення резервів і розроблення та здійснення заходів щодо її підвищення, складення перспективних планів, а також стимулювання, інформування та навчання персоналу з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

3. Система енергетичного менеджменту підприємств, установ та організацій створюється згідно з національними стандартами у сфері енергоефективності.

4. Підприємства, установи та організації, які запровадили систему енергетичного менеджменту, атестовану в порядку встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, строком на п’ять років не підлягають плановим перевіркам Державної інспекції з енергозбереження.

Стаття 13. Енергетичний аудит

1. Енергетичний аудит може проводитись в обов’язковому порядку або за ініціативи суб’єкта господарювання.

2. Проведення енергетичного аудиту обов’язкове для:

суб’єктів природних монополій;

суб’єктів господарювання, яким надається державна підтримка за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

суб’єктів господарювання частка державної власності у статному фонді, яких становить більше п’ятдесяти відсотків та річне споживання паливно-енергетичних ресурсів на яких перевищує одну тисячу тонн умовного палива;

підприємств, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Інші випадки проведення обов’язкового енергетичного аудиту встановлюються законом.

3. Висновок енергетичного аудиту в порядку, встановленому законом, за юридичною силою може бути прирівняний до висновків органів державного контролю.

Стаття 14. Державні цільові програми у сфері енергоефективності

1. Для провадження ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергоефективності розробляються та приймаються загальнодержавні та інші програми.

Розроблення проектів державних цільових програм у сфері енергоефективності здійснюється в установленому порядку.

Стаття 15. Освіта і виховання у сфері енергоефективності

1. Виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження.

2. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів, повинні проходити обов’язкове навчання щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом з реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Навчальні заклади включають до навчальних програм відповідні курси з питань енергоефективності.

Стаття 16. Наукові дослідження

1. Держава забезпечує створення умов для проведення систематичних комплексних досліджень у сфері енергоефективності.

2. Пріоритетними напрямами наукових досліджень у сфері енергоефективності є:

збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

впровадження енергоефективних технологій, матеріалів та обладнання;

створення системи національних стандартів у сфері енергоефективності;

зменшення обсягів викидів, спричинених неефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів;

удосконалення існуючих та створення нових механізмів забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 17. Угоди та поширення інформації у сфері енергоефективності

1. Держава заохочує укладення добровільних угод з суб’єктами господарювання щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та застосування сертифікатів з енергоефективності, які надаються на підтвердження досягнутих суб’єктами господарювання показників енергоефективності та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

Порядок укладення угод у сфері енергоефективності із суб’єктами господарювання та застосування сертифікатів з енергоефективності визначає Кабінет Міністрів України.

2. Держава забезпечує створення умов для поширення інформації щодо механізму підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та популяризації переваг енергоефективності.

Розділ IV

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
енергоефективності

Стаття 18. Джерела фінансування заходів із забезпечення енергоефективності

1. Фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного і місцевих бюджетів та інших джерел.

Стаття 19. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності

1. Державна підтримка заходів із забезпечення енергоефективності здійснюється шляхом:

надання безповоротної допомоги фізичним особам на встановлення енергоефективного обладнання, кредитування фізичних осіб на реалізацію енергоефективних заходів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

компенсації відсотків за банківськими кредитами, наданими суб’єктам господарювання для здійснення заходів з підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють та використовують відновлювані джерела енергії та альтернативні види палива в порядку встановленому законодавством;

запровадження стимулювання для суб’єктів господарювання, які виробляють на території України енергоефективну продукцію, обладнання, матеріали, в порядку встановленому законодавством.

Стаття 20. Державний фонд енергоефективності

1. Для фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів формується Державний фонд енергоефективності у складі Державного бюджету України за рахунок:

п’яти відсотків коштів, отриманих як збори за спеціальне використання природних ресурсів;

двох відсотків коштів, отриманих як рентна плата за транспортування природного газу, нафти та нафтопродуктів територією України;

коштів, отриманих від сплати штрафів за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

коштів, отриманих від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів;

коштів, отриманих від оплати послуг спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності з видачі документів дозвільного характеру;

коштів, отриманих від сплати економічних санкцій у сфері енергоефективності;

добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

2. Головним розпорядником коштів Державного фонду енергоефективності є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.

3. Положення про Державний фонд енергоефективності затверджує Кабінет Міністрів України.

Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ енергоефективності

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

1. За порушення вимог цього Закону адміністративну та цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку несуть особи, винні в:

неефективному використанні паливно-енергетичних ресурсів та перевищенням обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище;

недотриманні вимог щодо обов’язковості проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

ухиленні від виконання або несвоєчасному виконанні рішень та приписів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері.

2. Юридичні та фізичні особи повинні відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства з питань енергоефективності, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 22. Економічні санкції у сфері енергоефективності

1. За неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів або перевищення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, суб’єкти господарювання сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції в розмірі подвійної вартості неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів.

2. До обсягу неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів, за який нараховуються економічні санкції, не включаються паливно-енергетичні ресурси, вироблені з відновлюваних видів палива та енергії і вторинних паливно-енергетичних ресурсів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. За розміщення недостовірної інформації щодо класу енергоефективності товарів, виробники (імпортери) цих товарів сплачують до Державного фонду енергоефективності економічні санкції у розмірі вартості цих товарів, реалізованих  на митній території України.

4. Порядок застосування економічних санкцій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ енергоефективності

Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності

1. Метою міжнародного співробітництва у сфері енергоефективності є поширення світового досвіду роботи у цій сфері.

2. Міжнародне співробітництво у сфері енергоефективності здійснюється шляхом:

участі в роботі міжнародних організацій;

участі у реалізації міжнародних проектів, пов’язаних із забезпеченням ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

укладення міжнародних договорів;

гармонізації технічних регламентів та національних стандартів, норм і нормативів з міжнародними стандартами, рекомендаціями і правилами щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті  20 цього Закону та пункту 2 Прикінцевих положень, які набирають чинності з початку нового бюджетного року.

2. Пункт 7.21. статті  7 Закону  України  «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості  Верховної  Ради  України,1997 р., N 27, ст. 181; з наступними змінами) викласти у такій редакції:

     «7.21. До 1 січня 2020 року звільняється від оподаткування:

     7.21.1. Прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території  України  таких  видів  товарів  власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України:

     устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії та альтернативних видах палива;

     енергоефективне обладнання, матеріал та вироби, експлуатація яких забезпечує економію та ефективне  використання паливно-енергетичних ресурсів;

     засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

     устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

     Суми коштів,  вивільнених у  звязку  з  наданням  податкової пільги,  спрямовуються  платником  податку  на  збільшення обсягів виробництва.  У  разі  порушення  цільового  використання   коштів платник податку зобовязаний визначити прибуток, неоподаткований у звязку з наданням  податкової  пільги,  та  оподаткувати  його  у поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, що визначені законодавством України.

     7.21.2. Прибуток  підприємств, що  включені до Державного реєстру   енергоефективних підприємств, але в сумі не більш як  50 відсотків суми прибутку, що підлягає оподаткуванню.

     До Державного реєстру енергоефективних підприємств включаються підприємства,  установи,  організації, які уклали з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України,  добровільну угоду щодо досягнення ними більш високих, порівняно із встановленими, показників енергоефективності та зменшення обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 Ведення Державного реєстру енергоефективних підприємств здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Порядок включення підприємств до Державного  реєстру енергоефективних підприємств затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності.»

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про енергозбереження» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 30, ст. 283; 2005 р., № 20, ст. 278; 2006 р., № 15, ст. 126, № 22, ст. 199; 2007 р., № 23, ст. 301, № 34, ст. 444).

4. Законодавчі акти до приведення у відповідність з нормами цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України:

 у тримісячний строк після набуття чинності  цим Законом забезпечити прийняття рішень Кабінету Міністрів України, передбачених цим Законом та приведення власних актів у відповідність до цього Закону;

у шестимісячний строк після набуття чинності цим Законом забезпечити створення системи нормування обсягів  викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище на підставі оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;

до 1 січня 2013 року забезпечити створення базової системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) та обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

 

 

 

partners Персональний сайт Юлії Тимошенко
Офіційний веб-сайт народного депутата України Дубового Олександра Фeдоровича

copyright 2009